Перші згадки про використання туалетного паперу містяться у китайських текстах XIV століття. У Західній Європі люди довгий час користувалися шматочками тканини ("туалетний папір” для багатих) або руками, листям, травою, сіном, водою, снігом, шкірками фруктів тощо ("туалетний папір” для бідних).
У Стародавньому Римі часто користувалися губкою на паличці, яку в проміжках між застосуваннями поміщали у відро з солоною водою.
Люди, які проживали у прибережних районах, дуже часто використовували для своїх потреб раковини мідій. Жителі Гавайських островів користувалися шкаралупою від кокосових горіхів.
Ісламські правила говорять, що на початку треба витиратися грудками землі або каменями, підмиватися водою і вже, потім витиратися тканиною. Тому багато арабів у своїх тюрбанах носять шматки землі і невеликі ємності з водою.
В арабських країнах та Індії до сьогоднішнього дня найбільшою популярністю користується ліва рука. Безсумнівно, після цього руку ретельно миють. Деякі араби вважають застосування туалетного паперу моторошною традицією, так як вважають, що з його допомогою не можливо досягти абсолютної чистоти.
З появою паперу широко поширилося використання старих газет і подібних джерел (наприклад, сторінок старого телефонного довідника). Деякі видавці заздалегідь передбачали подібне використання. Так, американський Old Farmer’s Almanac мав дірочку в кутку сторінок, що дозволяло підвішувати його в туалеті.
Лорд Честерфілд жартував: "Необхідно завжди з собою носити томик віршів дешевих, щоб сидячи на горщику розважити себе, а потім знайти гідне застосування прочитаному”.
У 19 столітті в сільській Америці придбав популярність каталог Sears. Люди вішали його на цвях, і в них виходило 100 сторінок гарного туалетного паперу. У 30 роках XX століття, каталог втратив свою популярність, оскільки став видаватися на якісному цупкому папері.
Промислове виробництво паперу виключно для використання в якості туалетного було розпочато у США 1857 року Йосифом Гайєтті (Joseph Gayetty). Ім’я Гайєтті було надруковано на кожному листку.
В Англії, перший туалетний папір був виготовлений у 1880 році. І продавався він не у рулонах, а в квадратних коробках.
Раніше французьким винаходом – біде, користувалися як жінки, так і чоловіки. Але під час першої світової війни британські та американські війська зустрічали ці винаходи в публічних будинках і вони вирішили, що біде призначено лише для жінок. Таким чином, чоловіки ним більше не користуються.
У середньому в країнах Західної Європи споживання туалетного паперу складає 12,4 кілограма на людину. Серед нових членів ЄС більше всіх витрачають жителі стан Балтії – 3,9 кілограма на рік. А ось економні німці витрачають у три рази менше естонців, литовців та латишів – 1,3 кілограма.
За даними дослідження, у порівнянні з попереднім десятиріччям споживання туалетного паперу зросло на 40%. Причиною подібного зльоту, вважають фахівці, стали креативні дизайнерські рішення, як наприклад, туалетний папір Renova Black чорного кольору, який користується великою популярністю не тільки в Європі, але й у США. Обсяги продажів паперу санітарно-гігієнічного призначення неухильно зростають, перш за все за рахунок розвитку сфери послуг та готельного бізнесу.
У 1991 році під час операції "Буря в пустелі” туалетний папір використовувався для маскування танків.
Майк Бартель запропонував несподівану ідею друкувати книги на рулонах туалетного паперу. На його думку, туалет представляє собою "ідеальне місце для читання”. Презентація таких книг відбулася нещодавно на щорічному Франкфуртському книжковому ярмарку.
