1. Хотин і Кам’янець-Подільський: найбільш кіногенічні
Цієї зіркової пари конкурентам не наздогнати: дві чудово збережені твердині, розташовані на відстані у 24 км одна від одної. Сполучення між містами чудове: через Хотин ідуть усі автобуси і маршрутки у чернівецькому напрямку.
Кам’янецький замок більш масштабний, хотинський, проте, мав значно більше ролей у кіно (наприклад, Ла-Рошель у "Трьох мушкетерах”).
2. Дубно: справжній тарасо-бульбівський
Замковий палац (XVIII ст.) прикрашає майже декоративна вежа Беатка. З вежею пов’язаний переказ. На початку березня 1577 року в замку готувалися до весілля племінниці власника міста князя Острозького, Беати. Та до Дубно Злодійською долиною підійшли татари – і гостям вже було не до весілля, вони тікали в паніці.
Здивована шумом, дівчина запитала у служниці, що трапилося – і почула про напад татар. Беата була хоч і гарнісінька, та не надто освічена, про татар не чула – і почала випитувати, що то за одні. Служниці, які були не набагато розумніші, розказали, що чули: татари – це люди, як народжуються сліпими, як собачата, а на голові мають роги. Дияволи, одним словом. Песиголовці.
Втриматися від спокуси побачити людей з рогами Беата не змогла. Побачивши під стінами Дубно ворожий табір, наречена так розізлилася, що влучила з гармати в ханський намет. Здивовані такими подіями татари зняли облогу Дубно.
Саме ця фортеця фігурує у повісті Гоголя. Мешканці міста фактом пишаються – тут проводиться щорічний рок-фестиваль "Тарас Бульба”.
3. Свірж: найбільш пацифістський
Недаремно у мушкетерській сазі Г. Юнгвальда-Хількевича Свіржу (Львівщина) дісталася роль Бетюнського монастиря: образ фортеці, що піднімається на пагорбі над велетенським плесом ставків, надзвичайно м’який.
З 1453 року і до початку XVII століття містечко Свірж належало роду Свірзьких, які й звели на березі ставу твердиню. З трьох боків вода захищає ренесансну споруду, а з четвертого за оборону відповідають міцні стіни і самотня оборонна башта (можливо, каплиця).
Око кіноманіяка її впізнає: це бастіон Сен-Жермен, де чотири мушкетери снідали під ворожими кулями в прикінцевій сцені кінофільму.
4. Червоногруд: найбільш загадковий
Це місце треба наполегливо шукати: населеного пункту з такою назвою немає на карті України. Одні називають кратер із замком Нирковим – за назвою одного з сусідніх сіл. Інші величають неіснуюче вже понад півстоліття польське село на давньоруський манер – Червоногородом. Є ще латинська назва з літописів: castrum rubrum. Вона, як і всі інші, яскраво забарвлена: червоний замок. В усьому винні брунатні подільські пісковики, які надають і землі, і камінню червонястого кольору.
На початку ХVІІ сторіччя магнати Даниловичі замість старої дерев’яної фортеці зводять тут мурований замок, пізніше пошкоджений турецькими військами.
У 1820-1840 роках князі Понінські на мурах напіврозваленої твердині зводять неоготичний палац. Над каньйоном височіють дві башти. Їхні верхні частини-”корони” везли на підводах аж зі Львова. Всередині однієї з веж облаштовано таємний хід – він зберігся й до сьогодні. У палацовому парку чути гуркіт 16-метрового водоспаду на річечці Джурин.
5. Білгород-Дністровський: наймасштабніший
Найбільша з українських фортець розташована саме тут, на високому скелястому березі Дністровського лиману на залишках античного міста Тіри.
Два з половиною кілометри оборонних стін – це серйозно. Шкода, не всі з 34 башт дожили до наших днів. Будували форпост протягом двохсот років і молдавани, і генуезці, і турки. Найстаріша частина (ХІІІ ст.), Цитадель – своєрідна фортеця у фортеці.
Екскурсоводи розказують про скарби, залишені тут турками, про дивовижний водогін, про перебування тут О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Нечуй-Левицького, К. Паустовського, А. Міцкевича та В. Катаєва. А одна з башт носить ім’я великого вигнанця античності – Овідія.
6. Середнє: найзагадковіший
Якраз посередині марафонської дистанції між Ужгородом і Мукачевим – Середнє, а посередині Середнього – залишки донжону тамплієрського замку (ХІІІ ст.). У східній твердині колись могутнього ордену зберігали не міфічне срібло, а банальні сіль і зерно.
7. Судак: найбільш курортний
Найвідоміша з кримських фортець зведена генуезцями в 1371-1469 роках на конусоподібній горі Киз-Куле-Бурун. Гора мільйони років тому була кораловим рифом, а зараз ефектно здіймається над морем.
Судацька фортеця ідеальна саме навесні, коли тисячі втомлених сонцем курортників ще не товчуться між численними баштами і гарматами. Хоча площа в укріплень така, що вистачить на армію відпочивальників: 30 га.
Ще у 1365 році Солдайю-Судак захопили генуезці, саме звідси почалася їх експансія на південний берег Криму. Звідси й неслов’янські імена у назвах башт.
Легенди оповідають, що турки в 1475 році були змушені вдатися до хитрощів, щоб заволодіти генуезькою твердинею, котра вважалася неприступною: катапультами закидали на фортечний двір трупи, замасковані під тіла померлих від чуми.
Паніка, що розпочалась у фортеці, зіграла османам на руку: генуезький консул відплив з міста, а міщани здалися на милість переможцям. Турки ж не пожаліли нікого, вирізавши все населення того ж дня.
8. Кременець: найлегендарніший
Замок багато чим зобов’язаний дружині Сигізмунда І, який у 1536 році подарував їй Кременець і околиці. Вона укріпила високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Від’їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вдова вивезла з Кременця 70 возів різного добра.
А замок продовжував нести свою варту. У вересні 1648 року полковник Филон Джалалій взяв фортецю в облогу. Півтора місяця тривали запеклі бої, нарешті в жовтні твердиню було здобуто і зруйновано. Вперше і востаннє. Відтоді фортецю вже не відбудовували.
9. Кудринці: автентика як вона є
Ось вам замок для фанатів та екстремалів. Дорога у це село на межі Тернопільської і Хмельницької області – ворогу не побажаєш. Рейсовий транспорт ходить із великими часовими проміжками. Інфраструктури – нуль. Але краса така, що пробачаєш цим надзбручанським пагорбам і розбитий асфальт, і довгий підйом до замку.
Сірі рештки башт тризубом відбиваються у збручанській воді, короною увінчують високу гору Стрілку.
Фортецю збудували в 1615 році магнати Гербурти, та замок особливим героєм себе не показав: то козаки Максима Кривоноса разом з повсталими селянами виганяють польський гарнізон влітку 1648 року, то турки здобувають твердиню в 1672 і 1694 роках.
На початку XVIII століття кудринецька фортеця перетворилася на родове гніздо Гуменецьких. З часом резиденція перейшла до наступних власників, Козібродських, які перетворили її на своєрідний музей, прикрасивши покої портретами і старовинними меблями.
Побачити фрагменти колекції кудринецького замку можна зараз у Тернопільському краєзнавчому музеї. Підземний хід, неодмінний атрибут будь-якого романтичного релікту середньовіччя, починався у південній башті, але зараз засипаний.
10. Замок Шенборн (Чинадієве): найбільш казковий
Навіть залізнична станція тут схожа на мініатюрний замок, а у розкішному парку ховається справжнє казкове диво. Спочатку з-за крон дерев з’являється висока башта, прикрашена годинником та родинними гербами.
Все починалося 1840 року з дерев’яної хатинки, куди володарі домінії графи Шенборни навідувалися на полювання. В 1890 році для Шенборнів зводять мурований замок, за яким можна вивчати календар: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів.
Всередині можна помилуватися вітражами в каплиці, камінною залою, старими дерев’яними сходами, які охороняє геральдичний лев. На стелі люстра: жіноча фігурка, зроблена з оленячих рогів.
