Як фотографувати панорамні фото. Методи створення панорамних знімків.
Власне кажучи, панорамний знімок з кутом огляду від 100 до 120º легко створити наступним чином: зробити кілька знімків з фрагментами одного розлогого пейзажу, а потім «зістикувати» ці знімки за допомогою програмних засобів Photoshop. У даному розділі описані два варіанти створення панорамних знімків у цій програмі – із застосуванням засобу Photomerge (Злиття знімків), що з’явився ще в Photoshop CS, і з застосуванням перевіреної часом методики, яка широко використовувалася в попередніх версіях програми. Проте спочатку коротко зупинимося на методах створення панорамних знімків у традиційній фотографії.
Використання панорамної камери.
У традиційній фотографії створювати панорамні знімки можна кількома різними способами. Перший з них полягає у використанні спеціальної панорамної фотокамери, «ковзний» об’єктив якої переміщається по горизонталі в процесі зйомки. Завдяки такій конструктивній особливості під час зйомки одного кадру можна зробити негатив з досить великим охопленням головного об’єкту зйомки. Однак подібні фотоапарати занадто дорого коштують, і під час роботи з ними необхідно використовувати штатив.
Використання APS-фотоапаратів. Інший метод зйомки панорамних фотографій полягає у використанні APS-фотоапаратів (Advanced Photo System – удосконалена фотографічна система). Працюючи з фотоапаратами такого типу, можна вибрати один з трьох встановлених пропорцій кадру, серед яких є формат панорамного знімка. Під час створення панорамного знімка фотокамера автоматично збільшує центральну частину стандартного кадру APS-фотоапарата, ігноруючи його верхню і нижню частини. У цього методу є свої переваги і недоліки. Одна з переваг полягає в тому, що фотокамеру не потрібно встановлювати на штатив, оскільки будь-який із зроблених вами знімків можна «перетворити» на панорамний за допомогою звичайного перемикача, який знаходиться на корпусі APS-фотоапарата. Головна перевага цієї системи полягає в тому, що у фотолабораторії відзняті APS-знімки друкуються автоматично. APS-камера позначає відзняті кадри певного формату (у тому числі і панорамні) специфічними мітками, які записуються на магнітній смужці (розташована біля кожного кадру APS-плівки). Спеціальна фотолабораторних обладнання автоматично зчитує вищезгадані мітки, а потім друкує знімки в заданому форматі.
Основним недоліком таких панорамних знімків є те, що видрукуваний на фотопапері сюжет являє собою тільки частина знятого вами кадру. Наприклад, панорамний знімок формату 4 * 10 дюймів в дійсності представляє собою лише частину знімка розміром 8 * 10 дюймів, у якого зверху і знизу «відрізано» по два дюйми. Створювати панорамні знімки таким чином, дійсно, дешевше і швидше, ніж самостійно «обрізати» звичайний знімок формату 8 * 10 дюймів. Однак в останньому випадку можна домогтися найкращої чіткості панорамного знімка.
Використання спеціального режиму зйомки. Третій спосіб створення панорамних знімків полягає у використанні спеціального режиму зйомки, який передбачений в останніх моделях цифрових фотоапаратів. Після активізації режиму панорамної зйомки на РК-дисплеї цифрового фотоапарата з’являється схематичне (напівпрозоре) відображення наступного фрагмента майбутньої панорами, який знаходиться на стику з попереднім, раніше відзнятим фрагментом. Єдине, що вам потрібно зробити, – це поєднати схематичне відображення наступного фрагмента панорами з реальним пейзажем, а потім натиснути на кнопку спуску затвора. Таким чином, можна відзняти необмежену кількість фрагментів одного панорамного знімка. Природно, що всі фрагменти такого знімка будуть збережені в окремих файлах, які потім вам знадобиться зістикувати один з одним у програмі Photoshop. (У переважній більшості випадків у комплект постачання цифрових фотоапаратів з режимом панорамної зйомки входить програмне забезпечення, яке спеціально призначене для створення на основі декількох відзнятих фрагментів одного панорамного знімка.) Розміщення один з одним кількох фотографій.
Ще один метод створення панорамних знімків полягає в точному розміщенні поруч один з одним декількох фотографій, знятих звичайною або цифровою фотокамерою. Потім цю «панораму» знову фотографують і роблять з отриманого негативу чергову, тепер вже цільну, фотографію (відверто кажучи, зістикувати кілька знімків у програмі Photoshop можна значно простіше і швидше). Перевага цього методу полягає в тому, що кожен фрагмент майбутнього панорамного знімка представляє собою повноформатну фотографію з досить високою чіткістю. Більш того, в цьому випадку під час зйомки фрагментів майбутньої панорами можна замість ширококутного використовувати або звичайний, або довгофокусний об’єктив (як ви розумієте, застосовуючи вищезгадані об’єктиви, можна вибрати більш вигідне місце для зйомки). Основними недоліками цього методу є його трудомісткість і великі часові витрати.
Нижче наведені короткі рекомендації, дотримуючись яких ви зможете уникнути більшості проблем, що виникають безпосередньо під час зйомки панорамних зображень. Правила і рекомендації при панорамній зйомці.
1. Намагайтеся мінімізувати кількість знятих фрагментів, з яких буде складатися ваша панорама. Виняток становить панорама з кутом охоплення 360 °. У цьому випадку вам знадобиться відзняти велику кількість фрагментів і витратити багато часу на їх безшовну стиковку.
2. Використовуйте під час зйомки штатив з панорамною головкою, який дозволяє робити все фрагментарні знімки майбутньої панорами на одному і тому ж рівні. Зверніть увагу на те, що у деяких головок панорамних штативів є спеціальні мітки (в градусах), відповідно до якого легко встановлювати певний кут повороту фотокамери.
3. Слідкуйте за тим, щоб кожен фрагмент майбутньої панорами був відзнятий з однаковими значеннями витримки і діафрагми.
4. Пам’ятайте про те, що кожен наступний фрагмент майбутньої панорами повинен трохи перекривати попередній фрагмент. Це значно спростить безшовну «стикування» фрагментів.
5. Дуже важливо, щоб під час зйомки фрагментів майбутньої панорами камера оберталася щодо оптичної осі об’єктиву, а не щодо центру корпусу фотоапарата. Тільки в цьому випадку можна домогтися реалістичною перспективи. Більшість штативів дозволяють кріпити камеру тільки щодо центру її корпусу. Однак у деяких моделей є спеціальне пристосування, яке призначене для кріплення камери відповідно до оптичної віссю об’єктива.
